Були б ми вас знали, та на віз наклали,
Вивезли за межу, там вас висипали!
Шкода того часу, як то ми повстали,
Що ми вас тоді не знали!
1850.
На хліб ми працюєм, чужий ним пасеться,
Ми гірко бідуєм, а він з нас сміється.
Чекай же ти, враже, урвесь тобі раз,
Не вічно ж ти мусиш сміятися з нас!
Чи так то, чи сяк то, а все якось буде,
Про пару драбів тих не вигинуть люди;
Таж сонце не світить лиш на пустоцвіти,
А ми тебе, німче, не хочем терпіти!
Зле, матінко, зле,
Шварценберг іде!
Один іде генерал,
Другий іде кардинал —
Зле, матінко, зле!
Зле, матінко, зле!
Шварценберг іде:
Один держить карабаш,
Другий клепче «Отченаш» —
Зле, матінко, зле.
Зле, матінко, зле,
Шварценберг іде:
Один із них архипіп,
А другий дурний, як чіп, —
Зле, матінко, зле!
