Ця сторінка вичитана
Німеччина ваша,
Але Чехи наші, —
Не дуйте нам із Франкфурта
До чеської каші.
Бо Франкфурт здригнеться,
За шапку візьметься,
Як чеський лев з'їжить вуси,
Хвостом замахнеться…
Гей, festina lente[1],
Швабський парламенте!
Дамо тобі на прочисток,
Жди лиш, сакраменте!
1848.
ДЕСЬ ТОГО НЕ ВИДКО
Що нас радувало, десь того не видко,
І не має того, що нам втішно:
Що нас радувало, панам було гидко…
Ой, нема вже того, що нам втішно.
Що ж се за устава без сойму, без права?
Що ж се за устава — стан облоги?
Се така устава — як суха отава,
Як суха отава й міх полови.
Все таке нам сунуть, що лиш тільки плюнуть.
Все дають нам більше,— ой, данини.
Самі октроївки, на шию верівки…
Годі вже терпіти! К чорту з ними!
1850.
- ↑ Festina lente — латинська приповідка, значить: квапся помалу.
