Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/402

Щоб для перепросин неба
Мусив з воза вискочить!»

Ще не встиг я се сказати,
Поліційники й чекати
Жереба не хтіли… Гов!
Зо страхом безумним в серці,
Вирвавши з повоза дверці,
Поскакали стрімголов.

Ах, зрадливий світе, клятий!
Он в рові, задравши п'яти,
Славна варта вся лежить,
Арештант же у повозі
Сам-саміський по дорозі
Четвернею гордо мчить.

Ах, ти, власте, мудра власте,
Що народи хочеш пасти,
Мов телята на шнурку,
А й на те твоя несила,
Штири коні без вудила
Кермувати у візку!

Без вудил, без поштальона,
В пітьмі, западня бездонна
Покрай шляху без поруч, —
Так чвалав я сам в повозі,
Наче вихор по дорозі
Із отих альпійських круч.

Гей, чи то ж мені боятись
Із життям на ласку здатись
Полохливій четверні?
Я ж — австрійський обиватель
Що ж ще гіршого, создатель,
Може статися мені?

Так я з зимним супокоєм
У гарячім серці своїм,