Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/400

Ця сторінка вичитана


Чи в нім непривичний
Дух патріотичний
В той час підступив?
Чи бажав він, братку,
Щоб про Чехи згадку
Я в вині втопив?

Мельницьке вино
Випив я давно,
А тепер італьське п'ю весь час,
Та в обох, мій сивий,
Є той сам бурливий,
Бунтівницький квас.

 
VIII
 

А тепер, мій друже вірний,
Киньмо тон сей елегійний,
В героїчний перейдім!
Про таку тобі погоню
Пісню я тепер задзвоню,
Що й чортам не стид би всім.

З Рейхенгалю до Вайдрінгу
Мусиш знати дорожнику
По тій кручі кам'яній?
Всі цісарські інтимати
Її розоктроювати
Не потрафлять, брате мій.

Там-то гори, там-то скелі!
Величніші, ніж усеї
Глупоти людської гнет;
А край шляху карколомна
Западня така бездонна,
Як військовий наш бюджет.