І ще дав тепера Мені пан Дедера Много мудрих рад, Як в різні моменти Бахові пац'єнти Мають знати лад. Вабить і благає, Мов Сирена грає — Чоботи я взув, Вдяг камізельчину, Сурдут, кожушину, А штани забув. Коні і жандарми Ждуть вже коло брами, Кличуть: «Гей!» та «гов!» «Ще хвилинку, братця, Дайте попрощаться, — Буду враз готов!»
Місяцю, рогачу! Ти жіночу вдачу Добре мусиш знать. Що з ними на віку Горя чоловіку — Не тобі казать. Ти дивився стиха Не так много лиха, Не так много чвар, — Біль і сум подібний Знаєш ліпш, ніж бідний Брат наш газетяр.
