Ця сторінка вичитана
Ще й жандарм, брате,
Муть мене благати,
Не щадячи слів,
Якби честь величню
Через скромність злишню
Я принять не хтів.
IV
Що робить — не знаю!
А ще звичай маю
Глупий, їй же ну!
Жандарам, поліц'ї
Нічого на світі
Відмовить не втну.
А ще й пан Дедера,
Друг мій не від вчера
Просить поспішать:
«Маєм ще одного,
Так як вас, самого
Нині з ліжка взять.
«Ніяких пакунків,
В дорогу лаштунків
Не треба вам брать;
Вас буде держава,
Мов мати ласкава,
Кормить, зодягать.
«Поки чеським краєм,
Тайком їхать маєм».
Я сказав: «Авжеж!»
Що то чемність може!
Хоч тебе жре й гложе,
Радо шию гнеш.
