Клим старий у всім цареві
Наймудріше радив,
Камарилью і міністрів
Він за ніс провадив.
«Климцю, Климцю, хоч ти вибав
Нас із сеї звади!
Я бідак, із тим жіноцтвом
Дать не можу ради».
А Клим, як лиш цар роздягся
І в постелю вклався,
В урядовую газету
З чобітьми подався.
Став їм щось там диктувати —
Чобіт під пахою:
«Як се завтра там не буде,
То вам курти скрою».
А на другий день ввесь Київ
Здивувавсь немало,
Як в газеті урядовій
Ось яке стояло:
«В ім'я царського величчя,
Що владіє краєм,
На вакантне місце бога
Конкурс отвираєм.
«Ближчі вказівки й умови
Пани кандидати
В міністерстві поліційнім
Можуть оглядати».
Розлетілася та новість,
В куций стиль одіта,
По телеграфічних дротах
На всі кінці світа.
