Ця сторінка вичитана
Вишні к Петру достигали,
К Матці мак з города;
Як дощу доволі впало,
То була погода.
Сонце тільки вдень світило,
Місяць тільки внічку;
Вліті всякий прів, зимою
Грівся у запічку.
Жито треба було сіять,
Хмиз ріс сам під плотом;
Працював мужик руками,
Але шляхтич ротом.
Хто платив, той між панами
Уважався своїм;
Голод стравами втишали,
А спрагу напоєм.
Ріки всі бували мокрі,
А тверде каміння,
А халупник все балакав:
«Багач без сумління».
Шляхтич не братався з тими,
Хто простого роду;
Але шинкарі мішали
До горілки воду.
Молоді ходили швидко,
А старі помалу;
За кожну хвилину втіхи
Йшла хвилина жалю.
Хто мав мало, того ссали
Ще п'явки довіку;
Мудрих людей було мало,
А дурнів без ліку.
