Так дійшло з малої речі
До важкого діла:
Руський люд лишивсь без бога,
Церква повдовіла.
Нам би се було байдуже,
Не велика хиба:
В нас сьогодні кожний ксьондзик
Зробить бога з хліба.
Та руснаки тої штуки
Ще тоді не знали,
Як втопили свого бога,
Іншого не мали.
Страх пішов по всім народі:
Світ скінчиться живо!
Бо ніхто не чув від предків
Про такеє диво.
Та світ все однакий, люди
В нім не роблять зміни:
Плюнь хоч сто разів у море,
Не зіб'єш в нім піни.
І на Русі без Перуна
Все старим порядком
Бігла світова машина
Як по маслі гладко.
Старші люди умирали,
А родились діти;
Чесні люди йшли до праці,
А п'яниці — пити.
