Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/370

Ця сторінка вичитана


«На основі прокламацій
Зверхньої коменди
І законів найновіших
Карної куренди,

«За зневагу маєстату —
Злочин капітальний,
За спротивлення, непослух,
Викрик неморальний

«Присуд став: на шнур Перуна
За гак зачепити,
Та ми з ласки дозволяєм:
У Дніпрі втопити.

«Та на пострах непокірним
Так з ним має бути:
Прив'язать за хвіст коневі
Й до ріки тягнути».

Був там ще в тюрмі газетник,
Також гарна квітка, —
За те, що кпив собі з бога
І не вірив в дідька.

Суд його при тій нагоді,
Щоб не було свару,
Засудив ураз з Перуном
На ту саму кару.

 
Четверта пісня
 
ПЕРУНІВ ЗАПОВІТ
 

Слухайте, христьяни любі,
Ту сумну пригоду,
Як скінчив свій вік божище
Руського народу.