Нещастя спровадив на сей народ.
Гей, вгору, на град високий,
Гей, войни, вгору на замок спішіть!»
І розгорілись войни,
І ік замку ся горнуть,
По слову удалого Чмира,
Мов градова туча.
Передні щит о щит ся вкривають,
Задні на списи ся вспирають
І на делини, півперек вбиті,
І повиш верхів ліса
Їх мечі гримлять об замок,
Їх мечі о шаблі дзвонять
Тих, що з замку їх рубають.
І ревнув Крувой на замку, як тур,
Ревом хоробрість в своїх мужах будить,
Меч його громом на пражан паде,
Наче дуб, долів з скали котячись,
Много сильних дубів
Валить і друхоче.
Але таки здолу вокруг замку
Войни Неклянові товпились.
Чмир каже ззаду на замок впасти,
Пересадити мури спереду.
Гей, і дерева високі,
Що під скалов росли густо,
Повалились на безпечні мури,
А по деревах колоди ся котять
Понад войнів головами.
Гей, під ними напереді сильні стали,
Муж при мужу, — друг друга тикались
Широкими плечима.
А на плечі півперек дерева поклали,
І вздовж їх ужовками пов'язали,
Й списами підперли попри себе.
На сі дуби вискочили мужі,
А на плечі списи положили,
Пов'язали списи ужовками:
Вскочив третій ряд на другий,
На третій четвертий,
