Двоякі є щурі на світі:
Голодні й ситі.
Сидять спокійно ситі дома,
У світ голодна йде сірома.
Миль тисячі вони мандрують,
Не спочивають, не ночують,
Прямісько йде юрба їх люта,
Не спинить вітер їх, ні плюта.
Вони спинаються на гори,
Перепливають синє море;
Хто там втоне, хто карк зламає,
Жива орда мертвих лишав.
А мають тії люті орди
Страшенні морди,
Лоби обстрижені рівненько,
Геть радикально коротенько.
Ся радикальна чернь премнога
Не знає Бога,
Дітей хрестити не гадає,
Жінок за спільну власність має.
Оцей змисловий тлум щуровий
Лиш їсти й пити все готовий,
Лиш їсть і п'є і не гадає,
Що несмертельну душу має.
Таким щурам їдким нітрішки
Не страшно пекла, ані кішки,
Не мають грошей, скарбу свого,
І хочуть світ ділить наново.
Ой, ой, щурів мандрівних тічка
Вже недалічка!
