Нараз мені сниться, що знов повертає
І щастя, і жизні чудова весна,
Приятелі йдуть, рій комариків грає, —
Втім скрип! — табакерка, і баба страшна
Табаки зажив, — над мене лице
Нахилить, а з носа табака тече.
Два ґренадири до Франції йшли,
Що були в полоні в Росії,
А як у німецьку кватирю прийшли,
Повісили голови сиві.
Не встояла Франція в полі,
Ось тут і почули сумну новину:
І армія славна програла війну,
І сам цісар, сам цісар в неволі.
Оба ґренадири заплакали вмить:
„Ой доле ж ти наша погана!”
Один сказав: „Ох, як болить!
Пече моя давняя рана!”
Другий сказав: „Я труп зовсім!
Хоч тут би кості скласти!
Та в мене жінка й діти й дім, —
Без мене їм пропасти!”
„Що нам з жінок, що нам з діток!
В нас вищі бажання і болі!
Хай на жебри йдуть, як нема чим жить!
Мій цісар, мій цісар в неволі!
„Одно прошу тебе, мій брате:
Коли я тут загину,
Візьми моє тіло до Франції геть,
Сховай у французькую глину.
„Почесний хрест зложи на грудь,
Карабін дай у руку,
Червону стрічку не забудь,
