Всі мої тяжкі хороби,
Все каліцтво і гарячку.
Най ся ділять по-братерськи
Моїми всі чиряками,
Най мої кольки зітруть їх
Із сухотов з болячками.
Най мій корч нутро їм тисне,
Най мій біль їм ломить кості,
Най у костях шпик їм висхне,
Всього їм лишаю доста.
Ось печать, а ось і підпис:
Най вас Господь Бог провадить,
Най зітре вас всіх на порох,
Вашу пам'ять з світу згладить.
Коли моє щастя, мов сонце, сіяло,
Роївся круг мене комариків рій;
Усьо м'я кохало, усьо ми сприяло,
Усякий і брат, і приятель був мій,
І кусника хліба я з'їсти не міг,
Щоби не ділить го помежи усіх.
А нині і щастя й достатки пропали,
Приятелів моїх не бачу, — нема!
Комарики щезли і рожі зів'яли,
І сонце не гріє, — настала зима.
Приятелі наші, то ті комарі,
Приходять і гинуть у щастя весні.
Тепер коло мене зимової ночі
Засіла невсипна бабуся Грижа, —
Вся в лахах… Тускліють запалії очі,
І колють, і ріжуть мене без ножа.
Над мене схилене погане лице,
А з носа, — аж гидко, — табака тече…
