Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/272

Ця сторінка вичитана


«Тепер то наш геній крильми
Обгорне весь край і огріє!
Лиш хто не так мислить, як ми,
Нехай той і писнуть не сміє!»

 
ПОХОРОНИ
 

Старі, недобрії пісні,
Злі мрії навісні
Похороню я! Дайте
Великую труну мені!

Кладу в ній, що такеє?
Сказать ще не пора,
А труна, браття, більша,
Як Зелемінь-гора.

І велетів дванадцять
Шукайте — в височінь
Як ті, що з скал здвигнули
Високий Зелемінь.

Нехай візьмуть ту труну
І зложать у моря глиб:
Такій великій труні
Великий належиться гріб.

Що ж так важке й велике
Зложив я в ній з журбов?
Зложив я в ній, о браття,
Свій біль, свою любов.

 
ТЕСТАМЕНТ
 

Ось і смерть вже за плечима,
Тре тестамент написати
І, як Бог велів, тре навіть
Ворогів обдарувати.

Я лишаю тим «підпорам
Вітчини, добра й порядку»