Вічно, вічно так питаєм,
Поки глиною сирою
Всім нам рота не заткають, —
Тільки й відповіді всьої!
«Здоров, здоров, поступовий раче!
Що чувати в нашій стороні?
Чи ще все за мною мати плаче?
Чи вже вільний рідний край, чи ні?»
«В ріднім краю все там добре маєсь,
Процвітає чеснота, мораль,
Все легально, мирно розвиваєсь,
Все порядне, чисте, мов кришталь.
«Не, як Франція, зверху блищиться, —
Тут свобода рунтає життє!
Наша вільність в глибині таїться,
Так глибоко, що й не спіймете!
«Он собор у Кельні хтять кінчити, —
Пруський цар до того запалав, —
Мав щось і австрійський доложити,
А баварський шиби надіслав.
«Конституцію, свобідні права
Хтять нам дати, — слово нам дали!
Царське слово, — ну, то не отава,
То мов скарб, закопаний в земли.
«Вільний Рейн, вітця старого твого,
Вороги лукаві не візьмуть,
Бо голландці зв'яжуть йому ноги,
А швейцарці голову припнуть.
«Буде й флота в нас, господь ласкавий,
Зберемо датки! Англічани в кут!
На галери замість в кримінали
Скуті переступники підуть.
