Розстріляєте мене на скруті, в закаулку,
Чи де захочете!” — Понурий ватажок
Сказав: „Нехай!” Пустив його до половини.
„Ти ж бачиш, це пани знайомі!” — до дитини
Сказав отець. — „Ми йдем гуляти у садок.
Будь чемна, йди домів!
В батьківські добрі очі
Вона заглянула — ні, він дурить не хоче!
І рада, певна вже без ляку геть пішла.
„Hy збулись клопоту!” — сказав отець погідно. —
„Тепер розстрілюйте — чи тут, чи де вам вгідно!”
Та в тій юрбі, що ще недавно так ревла,
Пробігла дрож якась безмірна, й гуком грому
Усі враз крикнули: „Іди собі додому!”
