Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/238

Се ж ви не сорочку, а кров
Живую будете вдягати!
Шелесть! Шелесть! Шелесть!
Нужди се шипуче прокляття!
Весільна сорочка для вас —
Для мене смертельнеє шмаття!

«Смертельне!.. Ах, де тая смерть,
Страшная, несита, дівавсь?
Мене не злякає вона,
Сама мене скорше злякавсь!
Злякається мого лиця,
Що голод зіссав і грижа…
О боже, хліб так дорогий,
А крові і сліз така низька ціна!..

«Робити-робити-робити!
А плата? У збанку вода,
Хліб чорний, нічліг у соломі,
Хатина вогка і пуста.
Безногий стіл і щербатий столець,
А більше нічого у світі,
Лиш голі стіни, — від моєї тіні
На них ось узори відбиті!

«Робити-робити-робити,
Чи сонце заходить, чи сходить!
Робити-робити-робити,
Як невільник у каторзі робить!
Рубці, рукави і манкети,
Манкети, рукав і рубці,
Аж руки замруть від утоми
І мозок замре в голові.

«Робити-робити-робити,
Як метіль мете надворі;
Робити-робити-робити,
Як сонце жарить навесні!
Як ластівка перша у стрісі
Розкішно зацвіркоче,