Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/233

Ця сторінка вичитана

Чи вірні індуси юрбами
Під віз кривавий — Будди трон —
На смерть лягають, а брамани
Пісень святими голосами
Глушать їх передсмертний стон;
Чи бога силу ослабляють
Чорти — противники, чи то палають
Міста, крик старців і дітей,
Жінок, дівчат, йому на славу
Мордованих без розбору та жалю.
Луна землею, в небо б'є,
Чи під релігії кривавим
Ярмом світ стогне й шию гне, —
Раз в раз «Бог мира, Бог спокою»
В попів лукавих на устах,
Хоч руки їх облиті кров'ю,
Весь світ — різниця, пекло й страх.

 
ОЗІМАНДІАС
 

З країв далеких путник повертав
І каже: «Велет кам'яний стоїть
В пустині; ніг вже, ані рук немає,
І збоку голова в піску лежить.

«Та на лиці гордйй безмірно вид,
Залізна воля і погорда злая,
Що топче скутий невільнйцький світ, —
Усе те в рисах кам'яних триває.

«А в споді напис вкований в граніт:
„Я Озімандіас, цар всіх царів, —
Глядіть, раби, на мене і тремтіть!“

«Нічого більш. Мертва, суха, німая
Пустиня грає хвилями пісків
І звільна, стиха камінь заливає».