А десятьох у пекло шлеш —
Лиш на хвалу собі, а не за те,
Що тут робили добре або зле!
Благословлю твою велику силу,
Що в тьмі кромішній тисячі лишила,
А лиш мене до світла піднесла,
Твоєю ласкою вкрасила!
І я тепер, не так, як всі вони,
Великий, ясний світоч серед тьми,
Посудина з твоєю благодаттю,
Ізбранник, божою назначений печаттю.
Я стовп є у твоїй святині,
Скала, що ввік незрушено стоїть,
Я щит, я провідник, я взір єдиний,
Єдиний на ввесь світі!
Ішов дідько через місто свищучи,
Ніс у пекло акцизника скачучи.
Кричать баби: «Бери, дідьку, що твоє!
Най там в пеклі грішним жару піддає!»
Дідько шмигнув! Дідько шмигнув
І акцизника поніс!
Аж підскочив, аж підплигнув
Із акцизником пан-біс.
Вари тепер пиво й брагу, що хто хоч!
Співай, гуляй, хоч і хату перескоч!
Та дякуймо пана-біса на ввесь світ,
Що взяв собі акцизника на обід!
Вихилясом, викрутасом скаче люд,
По хатах і по стодолах танці йдуть;
Як світ світом ще весь край так не гуляв,
Як тоді, як біс акцизника побрав.
