Слова потіхи він ми в серце ллє:
«Не той ти тра дорогою вернути,
Як хочеш місце се минуть страшне.
Бо звір сей, що злякав тя, страшно лютий,
Не дасть пройти нікому стежков тов.
І всіх пожер, хто го не хтів минути.
Се хитрий звір, неситий, вічно злов
Жадобов томлений і одвічно жручий,
Чим більше жре, тим голодніший знов!
Багато з ним звірів гоняєсь злющих,
Аж поки прийде славний Пес, котрий
Уб'є го; кине в жар повік горющий»
