Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/198

Ця сторінка вичитана
ГАРАЛЬД ГАРДРАДІ
 
ПІСНЯ ПРО ДІВЧИНУ З РУСЬКОЇ КРАЇНИ
 

 Край Сіцілії далекої
 Наш кораблик пролітав,
 В пишних строях ми на покладі
 Поставали, як і слід.
 Живо біг носатий човен наш,
 Гордий, що героїв ніс…
 Гей, в кого не мужняя душа,
 Не посмів би плавать там.
А проте дівчина з руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає.

 Як ми з Трандами зустрілися,
 Більше їх було, як нас,
 Гей, то ж люта і завзятая
 Почалася боротьба!
 Впав у бою юний наш король, —
 Я відбивсь від нього геть…
 Гей, в кого не мужняя душа,
 Не встояв би в бою тім.
А проте дівчина з руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає.

 Раз, дівчинонька, шістнадцять нас
 З чотирьох проломів враз
 Морську воду черпать мусили —
 Хвилі лютії ревли,
 Заливали човен наш дотла,—
 Та таки ми не дались!