Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/187

Ця сторінка вичитана
ДО АРІСТІЯ ФУСКА
 
(Ода)
 

Хто серцем щирий, чистий від провини,
Не треба тому маврських стріл, ні лука
Ні сайдака, Арістіє, що в йому
 Стріли затруті.

Чи йти він хоче по палючих Сиртах,
Чи по Кавказу негостинних дебрах,
Чи по країнах, що Гідасп казочний
 Їх обливає.

Таж і від мене у сабінськім лісі,
Коли-м співав безжурний про Лялягу
І заблукавсь за межу без оружжя,
 Геть втік вовчище.

Звірюка вам, якої ні воєнна
Не має Давнія в густих дібровах,
Ні Юби спраглий край, що то плекає
 Льви ненажерні.

Постав мене в пустім степу, де вітер
Літній й одної не колише гілки,
Чи в край глухий, сльотою злою битий,
 Мглами повитий.

Постав під возом сонця дуже близько,
В країні, де вже людям жить не можна,
Ляляги не забуду сміх солодкий,
 Милії речі.

 
ДО АПОЛЛОНА
 
(Ода)
 

О що просить святого Аполлона
Співцю? О що молить, вино нове
 Ллючи із чаші? Не о жниво
 Буйне в Сардінії плідній —