Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/173

Містом гуляють вони і весільних пісень чути співи;
Скочно танцюють оце парубки, пригравають їм флейти,
Чується бренькіт гітар між рядами шумними, а жони
Перед дверима стоять і на похід той дивляться з дивом.

Много народу оце йде на торг, бо там вибухла сварка,
Два мужа в супір зайшли із-за кари за вбійство одного,
Перед громадою сей присяга, що сплатив усю кару,
Божиться другий, що ні і що він не одержав нічого.
Так притягнися оба, щоб суддя їх полагодив сварку,
Юрби ж, за сим і за тим признаючи їм правду, кричали.
Та ось герольди велять бути тихо, а старці міськії
Онде у крузі сидять на прекрасно шліфованих камнях;
Кожний у руки бере булаву кликуна голосного,
З місця встає й по черзі вимовляє свій присуд про справу.
По середині ж круга злота два таланти вже лежали;
Той їх дістане, котрий усе діло по правді розсудить.

В другому місті війна. Ось два війська в блискучих
Зброях. Одно обляга з двох боків і загрожує місту
Знищенням аж до основ та розграбленням всього, що тільки
Має хто в ньому добра, пожаданого людям смертельним.
Та горожани на те не пристали і вилазку ладять,
Інші ж на мурах стоять, боронити готові до смерті
Любих жінок і дітей і старців, що знеможені віком.

Вилазка йде, а провід їй Арес і Паллада Афіна,
В зброях оба золотих та в блискучих злотистих одежах,
Гарні у зброях грізних та великі, як божества з неба,
Б'є з них проміння ясне, а народ біля них значно менший.
А як на місце зайшли, що здалось їм на засідку добре,
Ось над потоком, де був водопій для черед, що там пасли,
Тут полягали вони таки в зброях блискучих спижевих.

Збоку сиділи в той час від обляжців два сторожі-шпиги,
Ждучи, аж вівці прийдуть та рогаті воли там до броду.
Ось уже й стадо іде в супроводі двох пастирів бравих,
Що, не ждучи на біду, на фуярах собі пригравають.
Тут же із засідки враз піднялось усе військо вороже,
Швидко все стадо воно обступило овець тонкорунних,
Також волів рогачів, і обох пастухів тут же вбили.