І до цісаря приходить.
На престолі сидить цісар,
Роздає кому похвалу,
А кому уряд почесний,
Кому тисяч унцій срібла.
І її питає цісар,
Чого хоче за заслуги.
Моу-Лян відповідає:
«Не бажаю ні похвали,
Ані уряду, ні срібла,
Лиш верблюда у позику,
Щоб сто миль у дні одному
Міг пройти без відпочинку,
По розлуці довголітній
Щоб заніс мене додому».
Як почули батько й мати,
Що з війни верта їх доня,
Вийшли радісно за браму
Зустрічать свою дитину.
Як молодші сестри вчули,
Що верта сестра їх старша,
З своїх клітей всі виходять,
Повбиравшись якнайкраще.
А як брат почув молодший,
Що сестра вертає старша,
Зараз ніж почав гострити,
Щоб на пир ягня зарізать.
«Моя мамо дорогая,
Отворіть мою кімнату,
Що від сходу має двері,
Посадіть мене на крісло,
Щоб на захід визирати!
Здійміть з мене ясну зброю,
Дайте одяг мій дівочий,
Поки сестри за дверима
