Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/158

В місті там торговиць много:
На східній коня купила,
А на західній сідельце,
А на південній вудила,
А па північній батіг.

Вранці рано попрощала
Свого тата, свою маму,
Бо хотіла на ніч стати
Аж над жовтою рікою.

Дарма кличе батько й мати, —
Їх не чує люба доня;
Чує тільки шум глухий
Жовтих вод Янт-Се-Кіянса.

Другий день вона прощає
Вже й велику жовту воду;
Вечором дійшла до джерел
Чорної ріки вона.
Дарма кличе батько й мати,
Їх не чує люба доня;
Лиш над чорною водою
Чує крик їздців Єн-Чана.
Десять тисяч миль дороги
У війні промандрувала;
Через скелі, через звори
Наче птах перелітала.
Нічно доносив до неї
Буйний вітер із півночі
Звуки дзвоника вічного;
Місяць часто блиском зимним
Обливав сталеві бляхи,
Що її вкривали тіло;
А по сто завзятих боях
Згиб також їх полководець.

По дванадцяти роках,
Що тяглися, наче вічність,
Поверта хоробрий вояк