«А з очей своїх сльозами
Її випере начисто,
А огнем свойого серця
Хай потім її осушить
І пришле її до мене
Вітром свойого зітхання.
«Напишіть і моїй милій,
Хай миленька добре дбає,
Вишиє мені хустину
Кров'ю з кінців своїх пальців.
«А як замуж ще не вийшла,
Їй перекажіть від мене,
Хай на мене не чекає,
Собі мужа вибирає!
«А як буде йти до шлюбу,
Хай на площу озирнеться,
Там побачить моїх друзів,
Що муштруються рядами.
«І туди на мою пам'ять
Хай пішле одно зітхання,
І піде́ воно по церкві
Тихим гомоном до Бога».
У додатку до сеї прегарної пісні подаю тут албанську пісеньку на ту саму тему, де в чому подібну до наших пісень про смерть козака:
Ой, упав я, товариші,
Ой, упав я в лютім бою
Ген за мостом Кіабези.
Поздоровте, товариші,
Мою матінку від мене
Та й перекажіть їй, любі,
Хай продасть вона два во́ли,
Мою милу вивінує,
Хай на мене не банує.
