Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/153

Ця сторінка вичитана
ІЗ ІТАЛІЙСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ
 
СМЕРТЬ ВОЯКА
 

Сеї ночі в дві години
Я почула плач великий,
Се був плач Павла Гулельмо.

Бравий той Павло Гулельмо,
Тяжко ранений у битві,
Промовля до своїх друзів:

«Ой, прошу вас, браття й друзі,
Ой, прошу вас та благаю,
Викопліть мені могилу,
Так широку, як глибоку!

«На вершку ж могили тої
Проробіть мале віконце,
У яке б покласти можна
Все мов вояцьке вбрання.

«А в ногах могили тої
Ви повісьте мою зброю!
Потім напишіть листочок,
Дайте вістку моїй неньці.

«Нехай ненька добре дбає,
Своїх волосків нитками
Хай мені сорочку вшиє,
Кров'ю з кінців своїх пальців
Хай її вона гаптує,