А Кончак сліди його керує
Ген до Дону небитов дорогов.
А на другий день, та вельми рано,
Ой, кривава зоря світ звіщає,
Чорна туча з моря надтягає
І закрити хоче штири сонця,
А в ній мовні трепещуть огненні;
Гей, великий грім заторохкоче,
Гей, посиплесь дощ стрілами з Дону!
Тут ся списам прийде приламати,
Тут ся прийде шаблям подзвонити
О шоломи половців поганих,
Тут над річков, над бистров Каялов,
Коло Дону великого в полі
Незнайомім, в половецькім полі!
Руська земле, нещаслива земле,
Ой, вже дітям твоїм не піднятись, —
Вділ упала їх потуга й сила!
Бач, ось вже вітри, Стрибога внуки,
Віють з моря стрілами стальними
На хоробрі Ігореві полки!
Гу, як кругом земля дуднить глухо!
Ріки мутно течуть, чисті поля
Порох хмаров густов покриває;
Вже хоругви вражі мріють вдалі
І мов хмари половці погані
Йдуть від Дону й від синього моря
І з усіх сторон вже обступають
Руські полки! Бісовії діти
Криком поле перегородили,
А хоробрі русичі те поле
Щитами червоними замкнули.
Ярий туре, Всеволоде, княже!
Напереді стоїш на бороні,
Градом сиплеш на врагів стрілами,
Гримиш стальними мечами страшно
