Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/129

Ця сторінка вичитана


«Та любов моя хоронить
Від кривавої заплати
За те, що ти не вдержа́лась
По ім'ю мене назвати.

«Я помру від сеї рани,
Не розважу твою тугу,
А тепер тобі зроблю
Ще останнюю послугу».

І ослаблими руками
Панну на коня всадив
І полями та луками
В братів замок поспішив.

«О вітай, Рібальде, брате!
Ждав тебе я вже давно.
Сядь за стіл і покріпися!
Осьде мід, а ось вино».

«Не приїхав я гуляти
На вині та на меду;
Я не сам приїхав, брате!
Глянь, кого тобі веду.

«Любий брате мій Річарде,
Я привіз тобі жону;
Я увіз її для себе,
Через неї йду в труну».

«Взяв би я її, мій брате,
І мені би підійшла,
Якби не була твоєю,
Якби дівою була».

«То візьми її, Річарде,
Бо клянусь тобі в тій хвилі
Раз лиш уст її рум'яних
Мої губи дотулили».