«Їде тато мій з братами!
Жде нас, мабуть, смерть і тру́на».
«Але в бою, мій Рібальде,
Не руш найменшого брата;
Мамі син він наймиліший
І наступник мо́го тата.
«Відпусти його живого,
Щоб її втишав пін болі
Й сповістив про тих, що їх
Ти поб'єш на сьому полі».
«До верби коня прив'яжу
Й тут на них я буду ждати,
Та що буде тут зо мною,
Тобі раджу лиш мовчати.
«І прошу тебе, Гульбруно,
Поки ще моє рам'я
Сильне й владне в лютім бою,
Що б не діялось зо мною,
Не взивай моє ім'я!
«Хоч мене побачиш в ранах,
Всього кров мене обмила, —
Як не хоч моєї смерти,
Держи ротик свій запертий,
Не зви ймення мого, мила!
«Хоч би я хитався в бо́ю,
Тратив сили й кров ущерть, —
Не зви ймення мого, мила,
Бо була б мені се смерть».
Ось над'їхала погоня,
Жадна помсти, жадна крові:
Король з дев'ятьма зятями
Й одинадцятьма синами.
