Прийшли сватачі до двора під пору,
Хотіли засватать молодшу сестру.
Молодша сестра наче ясна весна,
А старша немов ніч понура, жахна.
Ось старша молодшій велить одягаться.
«Ходім на край моря, сестрице, скупаться!»
Ой сіла молодша на кам'янім шпилі,
А Гільда зіпхнула її в морські хвилі.
Простягнула Сігна білу руку в плачу:
«Рятуй мене, сестро, най віку не трачу!»
«Не простягну руку тобі по охоті,
Хіба даси свої черевички злоті».
«Черевички злоті бери собі зараз,
Лиш поможи вийти мені на сей терас!»
Черевички взяла, руку не подала,
На сестрину муку пильно поглядала.
Простягає Сігна білу руку в плачу:
«Рятуй мене, сестро, най віку не трачу!»
«Не простягну руку, бо ти відданиця,
Хіба своє гарне дай мені обличчя!»
«Свойого обличчя віддати не можу,
Бо його дістала через волю Божу».
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/123
Ця сторінка вичитана
ІЗ СТАРОІСЛАНДСЬКИХ БАЛАД
СЕСТРА СЕСТРУ ТОПИТЬ
