«Се що таке, жінко? —
В жони він пита, —
Відки в нас взялася
Перука ось та?»
«Перука?» пита вона.
«Таж перука!» він відрік.
«Ах ти, голово дурна!
Геть осліп сей чоловік.
Таж се квочка, бачиш сам,
Що прислала мама нам».
«Квочка?» ще питає тато.
«Квочка!» відмовляє мама,
«Їздив світом я багато
І багато бачив тама,
Але квочки в пудрі, знать,
Не вдалось мені стрічать».
Наш господар вечором з дороги
Повернув до дому свого;
Бачить плащ військовий в шафі,
Де передше не було нічого.
«А се що за плащ?
Нащо нам плаща?
Відки він узявся?»
Жінці заміча.
«Та хіба се плащ?» пита вона.
«Та хіба не плащ?» питає він.
«Ах ти, голово дурна!
Одурів до решти старий хрін!
Се ж дві пари пеленок,
Бо ж у мене є синок».
«Пеленок?» питає тато.
«Пеленок», — сказала мама.
«Їздив світом я багато
