То найкращая леді при моїм дворі
Чи від тебе дитину дістала?»
«Коли має дитя, — відрік Джоні Красуй, —
А се так, хай і згину, —
То наслідить воно все батьківське майно,
А її я візьму за дружину».
«Як від тебе дитя, — мовив батько її, —
А не вірить не маю я права, —
То тобі буде завтра о восьмій годині
Шибениця ласкава».
«Коли так,— відізвавсь Джонів вуйко нараз
На вітцеву погрозу таку,—
Поки мого сестрінка повісить велиш,
Ми поборемось тут до знаку.
«Чи знайдеться борець тут при вашім дворі,
Що до бою б став з нами втрійні ?
Бо замість повиснуть,— сказав гарний Джоні, —
Волю від меча полягти, як в війні».
«Хай і так, хай і так, — обізвався король, —
До вподоби се слово мені.
Тут преславний борець при мойому дворі.
Поборітеся з ним утрійні».
До зеленого лісу роями спішать,
До зеленої там рівнини́,
Королева з панями в повозах,
З королем його знатні пани,
Щоб побачить, чи будуть тікати шотландці,
Чи на місці поляжуть вони.
Вони б'ються, і Джоні там б'ється,
Мечами зі сталі твердої,
Аж червона, червона кровця там ллється
Удолину рікою рудою.
