Об'їздив він, щоб показать свою
Відвагу й силу. Свояки привчили
Його носити зброю, знати честь
Рицарську. А як повних літ дійшов,
Тоді явився при дворі батьківськім.
І скликав Зігмунд князь своїх васалів
На чесний пир, а з ними разом теж
Чотириста ровесників Зігфріда,
Що мали враз з князевичем дістати
Багаті шати і рицарську честь.
Коли звертало сонце вже під осінь,
Готове все було для учти: лави
В дворі поставлені, пошиті шати
І дорогим прикрашені камінням.
Спершу до церкви рицарі і джури
Пішли, а старші молодим служили,
Як давній звичай каже. По відправі
В дворі Зігмунда почались турніри:
Се новаки з старими рицарями
Сил своїх перший раз тут трібували.
Ламались копії, тріщали, й жужмом
По всім дворищі пирскали обломки;
Від стукоту копит і брязку зброї
Аж двір дрижав. Вкінці сам князь просив
Скінчити грище, відпровадить коні
І розсадити гостей за столами.
Тут страв смачних і вин понаносили,
І йшов до пізніх сумерків той бенкет,
І співаки захожі знай співали,
Бо й щедрую за се взяли заплату.
Тоді отець Зігфріда наділив
Землею і містами; щедрі дари
Дістали і ровесники Зігфріда.
Сім день тягнувся пир, давали дари:
І золото, і коні, і убори.
А при кінці багатії васали
Рекли, що раді б мати королем
Зігфріда. Та не хтів про те і чути
