Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/95

Князь. Ти, жінко, п'яна, Або з ума зійшла. Іди, проспись! Я втомлений і також спати хочу. Веди її, Гарнишу! Предслава На колінах. Княже, слухай! Кн я з ь відвертається. Ні слова більше! Предслава повзе за ним. Тут страшенна… Князь. Г оді! Не хочу слухать! Що ж ти став, Гарнишу? Веди її! Гарниш. Ходіть, ходіть! Чи ж завтра Не буде час сказати все, що треба? Предслава встає, ламаючи руки. Пропало все! Я чую, серцем чую: Пропало все! Добраніч, княже! Завтра… Що ж, може й завтра ще прийдесь сказати Те, що сьогодні слід було. А може… Князь. Добраніч! Предслава з дітьми і Гарниш відходять ЯВА III Князь сам Князь. Тьфу! Ото скажена жінка! Мов дикий звір із ланцюха зірвавшись. Так і вона тут шарпавсь і рвесь. І що за діло це таке у неї? Мене дотичить! Що там може бути Між нею й мною? Ну, я не цікавий. До завтра не далеко, будем знати! Ходить по кімнаті, потім зупиняється коло стола і глядить в кут коло печі, де перед тим сиділа Предслава. Яка страшна вона отут сиділа! 94