2 парубок. О, твій тато добрий цирулик був. Він і хлопам умів кров пускати.
1 парубок. І задармо! То також щось варто!
Настя. Та повинні-сте стидатися хоч тут, у тій хаті таке говорити та співати. Пек, осина! То так, якби, не при хаті кажучи, злого духа при малій дитині згадав. Тут ангели Божі літають, одна хата в цілім селі, де святий супокій, та згода, та лад, та любов — а ви якесь таке завели, що гидко і в губу брати.
1 дівчина. Та не бійтеся, тітко, ми своєю співанкою святих ангелів із хати не виполошимо.
Настя. А ти відки це знаєш? А може якраз виполошите? Знаєш, як старі люди кажуть: не викликай вовка з лісу. А то буває таке, що як у злу годину скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. Мої небіжка мамуня розповідали, що раз один такий…
1 парубок. Та пипоть вам на язик! Ідіть до печі та глядіть, чи швидко ті вареники будуть, бо далі Микола з міста приїде та нас понаганяє додому.
Настя. Ади, який швидкий! Не бійся, вареники будуть. Гляди тільки, щоб ти свою рукавицю доплів. Іде до печі.
1 дівчина. Ну кінчім, сестрички, тоту співанку. Вона дуже красна. А така жалісна, аж плакати хочеться.
Анна від печі. Почекайте но ви, як заміж повиходите, та на своїх плечах того добра зазнаєте, то вам ще й не так плакати захочеться.
Дівчата. От тобі й на! А ви це відки знаєте? Хіба ви цього зазнали?
Анна. Ну, я не про себе говорю. А в тім, що зазнала, те досить мені знати та Богові.
8
