Спальня князя Святослава. В глибині сцени направо ліжко за котарою[1], наліво на стіні ікона Матері Божої в золоті, а перед нею горить лямпа. Напереді з правого боку столик, зліва піч з коминком. По стінах висять мечі, панцирі, шоломи і зброя. На столі велика книга. Вхід спереду з лівого боку. Вечоріє
Гарниш у дверях шемечеться, не пускаючи когось до середини.
Не можна тут! Чого вам? Гей, ви, служба!
Це що тут за порядок?
Предслава за дверми. Ні, я мушу!
Вривається до спальні з троїма малими дітьми. Всі вони одягнені в жебрацьку одежу.
Я мушу до князя!
Гарниш. Нема князя!
Предслава. То я зажду.
Гарниш. Не тут вам місце ждати.
Тут княжа спальня.
Предслава. Я хіба не знаю?
Не бійся, ще ти в горах стадо пас,
Як я тут знала кожний кут! Плаче.
О, Боже!
Що сталося зо мною! До чого
Дійшла я нині! Тулить дітей до себе.
Діти, милі діти!
87
- ↑ Котара — важка заслона.