Парубок. А то що? Чого ви стали?
Скрипник показує смиком на вулицю.
Гомін. Шандар! Шандар! Той, що Миколу до криміналу завдав!
Усі стихають, на лицях видко неспокій, а навіть острах
Жандарм тягне Анну за руку. Але ходи ж бо, ходи! Чого тобі ониматися?
Анна. Бійся Бога, Михайле! Пусти мене! Ади, люди ззираються.
Жандарм. Ну, то що, що ззираються? Кому цікаво, нехай дивиться. А мене то що обходить? Я з людського диву не буду ні ситий, ні голоден.
Анна. Але стидно. Лице лупається. Шепчуть, пальцями показують.
Жандарм грізно дивиться на неї. Анно, я думав, що ти розумна жінка, а ти все ще дурниці плетеш. Після того, що сталося, ти ще можеш уважати на людські позирки й пошепти! Тьфу, чисто бабська натура!
Анна. Михайле!..
Жандарм. Ні, не кажи мені так! Не хочу тебе знати, ані бачити, коли ти така.
Анна. Михайле!
Жандарм. Ну, так ідеш?
Анна. Господи, що ж я маю робити!..
Жандарм. І танцювати будеш зо мною?
Анна з жахом. Тут? При всіх?
Жандарм. Ти знов своє? Ані слова більше! Будеш, чи не будеш?
Анна шепче. Господи, додай мені сили!
51
