Шльома. А видите? Чи я не казав, що музика буде? Ну, хлопці, чого стоїте? Беріться до дівчат! Адіть, як вони нівроку настроїлися танцювати. А ви, музики, вип'єте?
Музики. Ба, та нам так і належиться.
Басіста. Сам Бог приказав.
Шльома частує їх. Ну, пийте ж, пийте, а грайте добре!
Музики. То вже наша річ.
Війт. А пам'ятайте мені, аби все порядно, без образи Божої.
Шльома. Чуєте, що пан начальник каже? Без образів Божих.
Війт. А скоро сонце зайде, зараз мені перестати й додому розходитися. Я тут присяжного пришлю, аби ніхто не смів…
Шльома. Пощо, пане начальнику? Пощо присяжного трудити? Хіба я сам не знаю, що належиться! Як прийде той час, то вже я сам їм скажу, що треба перестати. Ну, ну, бавтеся! А ви, пане начальнику, ходіть зо мною, я вам маю щось дуже ладне сказати. Тягне його до корчми.
Один парубок. Гей, погуляймо нині! Нехай лихо сміється! Ану, музики, коломийки! Та такої вріжте дрібної, аби аж жижки трусилися.
50
