Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/417

Люди. Гурра! Оце славної Тепер ви нам справді сусід. К а з и б р і д. Ну, Прокопе, аж тепер бачу твою добру волю. Ну, а як буде з моїм ґрунтом? Р я б и н а кидається в його обійми. Братчику! Хай усохне моя рука, коли її ще раз простягну по твою й твоєї дитини власність! Казибрід. Значить, суд Божий між нами скінчився. Феся приносить стілець, він став на нього і здіймав ланцюх з дерева, відтак ще раз цілуються 8 Рибиною. Жандарм. Пане начальнику І Будьте ласкаві сказати мені, що це за комедія тут робиться? Ви до читальні вступаєте? Р я б и н а. Так. А поперед усього прошу не називати мене начальником. Від нині я складаю цей уряд і прошу вас завідомити проте пана старосту. Жандарм. Он як! А то з якої причини це сталося? Р я 6 и н а. Це вже я сам пану старості виясню. Жандарм. Га, коли так, то в ласці Божій! Ходімо, пане писарю! Жандарм і писар відходять. ЯВАХ Ті самі, без Жандарма й Писаря Р а х м і л ь. Ну, Олексо! Вдоволені ви з моєї услуги? Олекса. Вдоволені, Рахмілю! Рахміль. Тепер буде спокій між нами, правда? Олекса. Ні, Рахмілю. Тепер буде війна між нами. Рахміль. Як то війна? Хіба я вам не прислужився? Олекса. Прислужився, бо мусів. Та й як прислужився? Свого власного спільника поміг 414