Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/398

Р я б и н а. А як потім через мене буде нещаслива? Як буде плакати й мене проклинати? Писар. Не бійтеся! Це вже моя річ буде. Ви ще не знаєте, який з мене добрий і порядний зять буде. Ряби на. Га, що маю. робити! Але все таки раджу тобі, пане писарю, поговори наперед із нею. От хоч би зараз, ось тут при мені. Бачиш, ось вона по воду до криниці йде. Я її покличу. Добре. Писар. Та добре, добре. Рахміль. Ну, ви собі тут балакайте, а я піду до корчми. А як усе в ладі буде, то прийдіть до мене, то можемо зараз нині або завтра поїхати до міста, до адвоката і все по формі зробити, ЯК Бог приказав. Виходить. Я В А XI Казибрід, Писар, Рибина, Орися Р я б и н а кличе за сцену. Орисю! Орисю! А ходи но сюди! Орися з коновками. А чого вам, татку? Писар. Це я, Орисю, казав, то є просив вас покликати. Орися. А пощо я вам здалася? Писар. Бачите, ми тут з вашим татком говорили про вас. Орися. А мені про це байдуже. Писар. Ні, Орисю! Не повинно вам бути байдуже. Тут ходить про вашу долю,про вашу й вашого татка. Орися. Не розумію вас. Писар. То я вам виясню. Я просив вашого татка про вашу руку, ну й татко обіцяв мені. оР ися. Ну, то хай вам татко й дасть. 395