Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/388

обдертий, трохи п'яний, оброплений1, посинілий, ьабресклий як земля. Сидить та й плаче. А шинкар до нього: „Чуєш, Івануню, чого ти плачеш?“ А Івануньо каже: „Як маю не плакати? Мав я ґрунт і хату та й через тебе все стратив.“ А шинкар до нього:—„Слухай, Івануню, який ти дурний. На що тобі ґрунт і хата, ну скажи, на що? Як ти мав ґрунт і землю, то вся біда тебе чіпалася. Ну, скажи сам, чи не правда? Війт до тебе йде, присяжний до тебе йде, зде- куційник1 2 до тебе йде, шандар до тебе йде, комісар до тебе йде, дорожник до тебе йде, професор3 до тебе йде. А кожний каже: дай! А ніхто не каже: на! Чи не правду я кажу, Івануню, га? А в мене тобі сто раз ліпше. Живеш собі, як у Бога за дверима. В яму влізеш, там тобі тепло. На піч ляжеш, і там тобі тепло. Убрання нівроку маєш, горілку п'єш, хліб білий їси, колену фасольку обідаєш. Ну, скажи, Івануню, чи не правду я кажу?" Р а хміль. Ну, таки правду! Г рінчук. Така то самісінька правда, Рах- мілю, як і твоя з нашою читальнею! Бачиш, хоч і як той шинкар під'їздив тою правдою Івануньові під ребра, а Івануньо все плакав та й плакав за своїм ґрунтом і хатою. Олекса. І я вам скажу, Рахмілю,—чи ні, пане, чому він плакав. Бо тоді, коли мав ґрунт і хату, він був людиною, був господарем, хоч і бідним. А без ґрунту й хати стався тільки робучою худобою. Таке саме й наше з читальнею. Досі ми були темнотою, робучою худобою, 1 Оброплений — засмарований ропою, нафтою. 2 Здекуційник — що продає з торгів за невиплачені податки чи борги. 3 Професор—учитель. 385