Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/386

o лекса читає. Проти Гната Грінчука—4, проти Тулубихи—2 і так далі—геть увесь спис. Півторак. О, проклята душа! Мужики. От здирця1! От окаянник! Олекса. Ну, господарі! За ці папери велике вам спасибі! Це наш рятунок. Тепер знаємо, хто наше село на біду приводить і маємо його в руках! Півторак. Ще нині до суду з ним! К а З и б р І Д б‘є палицею О дерево. ОсТОрОЖНЄ з орендарем! ЯВА VIII Ті самі й Рахміль Олекса ховає папери. Люди втишуються й засідають на лавках та колодах. Митро й ще дехто з парубків виймають газети і книжечки й ніби читають, а інші обступають їх, ніби прислухаються. Всі немов не запримічають орендаря РахмІЛЬ здалека шукає когось очима, потім на- ближається й насмішливо здоровить присутніх. Ну, дай Боже здоров'я, панове читальники. Митро. Дай Боже здоров'я, пане нечиталь- нику. Рахміль. Що там нового в газетах? Митро. А от пишуть, що має вийти таке право, що тільки хлопам буде вільно держати шинки, а за те орендарі самі будуть мусіти випивати ту горілку, що пани в своїх гуральнях викурять. Рахміль. Ну, то дурне буде те право, а ще дурніший той, що таке в газети пускає, а ще дурніші ті, що те читають. Митро. А може тільки той буде дурний, що за таку дурницю зараз гнівається. 1 Здирця—дерун 383