Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/385

Півтора к. А ось папери. Ади, що в нього в кишені було. Всі хором. Читай! Розповідай, що там таке є? Олекса переглядає папери. Ось перше: ВІДПИС контракту на довіз кльоців — ну, це нас не обходить. П і в т о р а к. Як то не обходить? Адже писар учора по п'яному сказав, що вони оба з війтом на той довіз кавцію зложили, тисячу срібла з податкових грошей. Усі. Господи! Ось вони як! Півторак. І за тиждень реченець минає й наша кавція пропадає. Гриб. Люди добрі! Та це ж нам кінець приходить. Усіх нас обідруть за ті гроші. Дехто з гурту. Гвалт! Та це розбій! Та це нещастя! Олекса. Чекайте, тут і ще дещо красне є. Умова писаря з орендарем, що оба діляться по половині зиском з тих кльоців, а коли кавція війтова пропаде, то вони й її ділять по половині. Грінчук. Он як! То вже на нашу шкіру умову зробили. Олекса. А тепер зазирнімо/до книжечки! Написано на ній: Рахунок моїх побічних доходів. Обертає картку. Ось тут стоїть: „Найдено на дорозі, проти Романа Півторака 14 ринських“. Півторак. Ага, найдено на дорозі!. То ніби те, що він від мене податку перебрав. Олекса читає. Проти Семена Г риба 8 ринських. Гриб. Точнісінько так! 8 ринських з мене безневинно злупив. 382