Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/383

Р а х м і ль. Е, та куди там багато! Всього щось десять фір. Та й ті приїхали перед мою корчму, поставали та й стоять. Деякі вже вертатися хочуть. Рябина. А, Боже мій! Та я їм голови поскіпаю. Йде через сцену. Казибрід. Сам голову зломиш І Не буде тобі вдачі в жоднім ділі, поки з Богом справа не буде розсуджена 1 Рябина відходить. Я В А V Казибрід, Рахміль Р а X М І Л Ь шопортаб палицею по землі. Бім, бім, бім! Озирається. А я й не бачу! Добрий день вам, Казибрід! Казибрід. Добрий день! Рахміль. Що тут поробляєте? Казибрід. Так собі, діло маю. Рахміль. Чую, що ви тут надовго під оцим деревом закватирувалися. Казибрід. Надовго чи накоротко, як Бог дасть. Рахміль. Чи я хіба що проти того кажу? Може б вам горілки прислати? Казибрід. Не маю чим платити. Рахміль. Чи я вам що про плату мовлю? А так отут вартуючи, то млісно, треба часом покріпитися. Казибрід. Кріпися сам, я не потребую. Відвертається. Я В А VI Ті самі й пнсар вбігає сквапно Писар. А, ти тут, Рахмілю? Рахміль. Тут, або що таке? 380