Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/377

бігме Цоже, що не брешу! Так таки перевертаємо! А слово по слову балакаємо, а далі і про вас бесіда зайшла! П і вт о р а к бере його за підбоки. Та сідайте бо, пане писарю! Пане наш гідний та поважний! Не відмовте нам тої чести, щоб ми вас по- трактували. Писар сідав, з неохотою. Але ЛЮДИ добрі, ЩО це вам таке сталося? Ще нині ви зо мною сварилися, а тепер… Г рінчук стоїть перед ним. То бо ТО Й Є, ПИ* сарочку наш золотенький! Сварилися! Ая1! Нелюди ми! Погані душі! Хіба ми розуміємо, що, як і куди йде? Гриб. Та ти, пане писарю, за те на нас не гнівайся! Адже знаєш хлопську натуру, як хлопові прийдеться той крейцар з рук дати, то так, якби йому серце з грудей дер, щоб переналежалося, а йому все здається, що його хтось кривдить! Та ти будь ласка, на це не зважай! Півторак. Та ми оце власне хочемо на перепросини. Будьте ласкаві, пане писарю, з нами випити! Наливає. Ваше здоров'я! Писар. Пийте здорові! Пі ВТОр ак п'є, наливав й дав писареві. Прошу вас! Писар бере чарку. Ну, люди добрі! Здивували ви мене. Перший раз мені це трапляється, щоб ті що зо мною сварилися, та так мене перепрошували. Ваше здоров'я, Грибе! П'є. Гриб. Дай вам Боже, чого собі в Бога жадаєте? Писар наливав, Гриб п'є й подав Грінч/кові. 1 Ая — так, дійсно. 374