Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/366

Я В А II Рябнна, Писар Писар защіпає двері за людьми, затирав руки й регочеться, скачучи по хаті. Ха-ха-ха! Нема то, як з дурними хлопами мати діло! Р я б и н а. Но, но, тихіше, пане писарю, бо вчують! Писар. Але де там учують! Вони просто через сіни та в корчму. А там уже хоч із гармати гримай, то не вчують. Але ви їм славно заїхали з тим наказом від староства! Ха-ха-ха! З тими бараками для маневрів, ха-ха-ха! Р я б и н а. Ну, що з ними робити? Лінива бестія один з другим! Фантуєш1 його, останнє дреш, і міг би заробити, і не рушитьсяі Треба на штуки братися. Писар. А в вас, пане начальнику, голова до таких штук! О, голова! Р я б и н а. Правду сказавши, тих 500 кльоців мені гірше на сумлінню лежать, ніж їм. Знаєш, пане писарю, коли собі подумаю, що нам ще лиш тиждень лишився, що за тиждень наш контракт минає, і коли оті прокляті кльоци не будуть звезені, то наша кавція1 2 пропаде… Писар. Тьфу, пане начальнику! Яка вас турбація чіпається! Та що це ми? На сухо балакати захотіли, та й ще про такі сухі речі! Відчиняє двері й кличе. Гей, Рахмілю! ЯВА III Ті самі й Рахміль Рахміль. Ви мене кликали, пане писарю? Писар. Та я, я. 1 Фантувати—забирати для продажі з торгів. 2 Кавція — залог. 363