Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/365

Р я б и н а. Не твоє діло, дурню! Я правду говорю. Гриб. Дякуємо за правду, але може би ви її собі сховали. Ряби на. Мовчи! Не з тобою говорю. Гей, люди, чуєте, що кажу? Хто хоче заробити, хай завтра по кльоци їде! Грінчук. Е, такий то й заробок! Ряби на. А хіба злий? Г р і н ч у к. Ну та, певно, що не добрий. До кльоца двох людей треба. Весь день роботи людям і худобі. Орендар три срібла від кльоца бере, а нам півтора дає. Р я б и н а. Не слухайте цього, люди! То байка! А тих 500 кльоців, що ще лишилося, то я на себе беру те., що вам за кльоц по два срібла дадуть. І знаєте, що я вам мав казати? Власне нині ми письмо дістали від староства, от тепер, з полудня. Пише на староство, що ті кльоци мусять бути цього тижня звезені. Л ю ди. Ого-го! Аж староство в те вмішалось! Р я б и н а. А так, так. А знаєте, чому? Цього літа в нашім повіті великі маневри будуть. Війська багато прибуде. То дощок треба, бо будуть бараки ставити. Дехто з людей. Га, як так! Як цісарське військо… Рябина. Так, так! Виїжджайте завтра, хто може. Я ще присяжного по селі пішлю. А не схочете ви, то пан староста спровадить байча- рів та солярів1, то ті за два-три дні всі кльоци звезуть, і вам зарібку не буде. Люди. Та добре, добре! Будемо їхати! Виходять. 1 Соляр — робітник при копальні солі; байчар—робітник при нафті. 362