Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/362

Писар. Стало би мені голови всі ваші дурниці тямити! Тут у мене ваші півтора срібного записані, не бійтеся! Але то була рештанція1 за торічне. Жінка. Рештанція? Господи, та в мене ніякої рештанції не було! Писар. Як то не було? А шкільне, а спашне, а громадське, а конкуренцію1 2. Чи я буду за вас платити? Ж ін ка. Ой,Господоньку! Та я собі гадала, що тепер дам оту криваву п'ятку та й буду чиста!.. Писар. Го -го-го! Дешеві ви, як бачу. Тут цього року ще й реґуляція й екзекуція підійшли. Давайте гроші, я вам зараз розрахую, скільки ще від вас прийде! Жінка зідхаючи дає. Божечку мій! Так мені здається, що власну кров із серця точу! Так мені ті грошики тяженько прийшли! А тут і ще не досить! Писар почислив етика. За ввесь рік від вас цього року випадає сім ринських та двадцять і п'ять крейцарів. Тепер даєте п‘ятку—ось записую, дивіться! Жінка христитися. Р я б и н а. А ти, бабо, чого христишся? Жінка. Та так, пане начальнику! Щоб пан писар у щасливу годину записали. Щоб яка мара не перепутала. А то вже не одному так сталося. Ряби на. Мовчи, стара торбо! Писар. То ще від вас прийде 2 золотих ринських і 25 крейцарів, розумієте? Заплатіть же як найшвидше. А то знов забудете, затягнете на другий рік, а потім кажете: „Та в мене реш- 1 Рештанція — недоїмки, решта. 2 Конкуренція—податок на церкву. 359